Впродовж часу, що триває війна, яку називають АТО, все більше вояків cherkasy-city.com отримують травми, поранення та інвалідність. І кожен по-різному проходить цю дорогу: від горя та несприйняття до смирення і пошуку «свого». Як віднайти себе у світі молодих і здорових? Тоді, коли гарні, молоді та здорові не можуть віднайти себе в житті, то що робити ветерану, якому заледве 30-40 років?
Приклад мужності бачимо в наступній історії хлопця з Черкас.
У травні 2014 року колишній десантник з Миколаївщини працював під Києвом – встановлював металеві конструкції. Отримав повістку. Пішов служити в 14-й черкаський батальйон. Спершу підрозділ направили на кордон із Придністров’ям, а тоді кинули на Донбас. Зранку 30 вересня під селищем Старогнатівка Вадим потрапив під мінометний обстріл, інформує Черкаси з посиланням на ВІККА.
«Спочатку чуєш глухий звук, ніби стукає хтось. Потім свист. За свистом лунає вибух. Осколки розлітаються в усі боки. Мабуть, одна міна впала дуже близько від мене. Удар прийшовся на ноги, осколки пішли по мені від низу догори, – боєць пригадує, як отримав поранення. – Був шок, я навіть болю не відчував. Зрозумів, що щось не так із ногою, коли не зміг піднятися. Тоді відчув, що й права рука не реагує на сигнали мозку. Глянув на неї – суцільна рвана рана. Встиг покликати на допомогу і знепритомнів. Один раз до мене «достукалися» у вертольоті, під час евакуації. Спитали групу крові. Відповів, що маю ІІ (+) і знову відключився».
Хлопець гідно прийняв звістку, що тепер без кінцівок. Медперсонал був готовий до істеричної реакції, але він не з тих.
Вадимові Мазніченку пощастило. Він разом з іншими одинадцятьма «спартанцями» потрапив до клініки в Вашингтоні, де провів 11 місяців і вийшов з шістьма сучасними протезами.
Чому потрібно було шість протезів загальною вартістю понад $60 тисяч, пояснюється просто. Як рука, так і нога виконують різні типи діяльності.
«Для руки є один парадний – виходити з дому, фотографуватися, не сильно навантажувати. Другий – побутовий, по хаті носити, цвяхи забивати. Третій розроблений для тренувань, у моєму випадку – для веслування, – розповідає Мазніченко. – З ногою та сама історія. Два протези призначені для ходьби, третій для бігу».
Вадим тричі на тиждень займається в залі, де бігає кілометр. Готується представляти Україну на міжнародних «Іграх Нескорених» де ветерани змагаються у різних видах спорту.
В рамках підготовки до Ігор Вадим пробіг 10 кілометрів. Він найбільше прагне, щоб його не жаліли. Жалість – це найгірше, що люди можуть зробити для ветеранів.
Краще купити спецвипуск Viva. Переможці, кошти від продажу йдуть на придбання засобів реабілітації ветеранів АТО.
